Відключити рекламуBm A G
Bm A GОтче, я лише людина, як і ти,
Bm A Gвіру втратив і не буду прикидатись.
Bm AЯ досяг такого рівня самоти,
G Bm A Gщо сповідуватись, певно, вже не здатен.
BmНе готуйся відпускати без гріхів,
A G Bm A Gмоя совість не відгукується більше.
Bm A GВід загиблих відганяючи птахів,
Bm A Gне молитви я зачитував, а вірші.
Хай не посланцю від бога, - без образ, -
капелане, я кажу тобі як брату:
як же хочеться пожити інший раз,
як же інколи не хочеться вмирати.
Не прийми за малодушність чи за страх,
я здебільшого до смерті став байдужий,
та побачиш тих лелек на димарях,
випадковий відблиск неба у калюжі,
як рікою йде туман, мов паротяг,
і подумаєш, що можна б ще пожити…
Хоч яке просте чи то складне життя
після місяців над прірвою у житі.
Я люблю це буботіння молитов,
отче, почитай їх, доки буду спати.
Дай мені благословення на любов,
обіцяй, що ми ще зможемо кохати.
Відео
Додати відео