Отключить рекламу(Куплет 1)
C AmСвітло тихо ляга на підлогу,
G EmМи приходим сюди знов і знов.
Сцена кличе без жодного слова,
І тримає міцніше за кров.
Пахне пилом старих декорацій,
І куліси ховають думки.
Тут із сотень чужих інтонацій
Ми шукаємо власні рядки.
(Приспів)
А за лаштунками — серця удар,
Тремтіння руки і усмішка щира.
Ми ділимо разом і сцену, і дар,
І в кожному кроці — надія та віра.
І навіть коли все мовчить навкруги,
І зал поринає у тишу поволі —
Ми чуємо світло і кроки свої,
І знову стаємо живими у ролі.
(Куплет 2)
Ми сміємось і плачем по черзі,
Хоч не завжди це просто гра.
І в чужих, написаних версіях
Проступає своя правда.
Репетиції — довгі, як ночі,
І слова вже звучать як пісні.
Навіть коли не вистачає охоти —
Ми лишаємось тут у вогні.
(Приспів)
А за лаштунками — серця удар,
Тремтіння руки і усмішка щира.
Ми ділимо разом і сцену, і дар,
І в кожному кроці — надія та віра.
І навіть коли все мовчить навкруги,
І зал поринає у тишу поволі —
Ми чуємо світло і кроки свої,
І знову стаємо живими у ролі.
(Куплет 3)
Костюми висять, мов історії,
Що прожиті кимось до нас.
І в кожній маленькій теорії
Ми губимо простір і час.
Коли зал затихає поволі,
І світло б’є прямо в очі —
Ми вільні нарешті у ролі,
І щирі, як діти щоночі.
Світло вмикається.
А за лаштунками....
(Приспів)
А за лаштунками — серця удар,
Тремтіння руки і усмішка щира.
Ми ділимо разом і сцену, і дар,
І в кожному кроці — надія та віра.
І поки ця музика в серці звучить,
Ми будемо йти, не згортаючи з шляху.
Бо сцена навчила не просто прожить —
А жити на повну, без переляку
(Фінал)
Хай оплесків буде не море —
Ми все одно вийдемо знов.
Бо сцена — це більше, ніж ролі,
Це наша дорога й любов.
Видео
Добавить видео