Отключить рекламуAmІ жінка з чорним, як земля, волоссям,
Fmaj7яку я знаю вже стільки років,
живе собі, не переймаючись зовсім,
поміж ранкового світла й вечірніх мороків.
Dm EmПоміж заліза й гарячого листя,
Fmaj7поміж стін і пташиних криків,
поміж підземних русел, що переплелися,
поміж усіх своїх снів і фріків.
Вона ходить собі на стадіони й ринки,
ховаючи в куртці телефон і флягу.
І я готовий палити сусідські будинки,
щоби вона звернула на мене увагу.
Я готовий позбавити міста керування
і на портвейн перетворювати озерну воду,
лише б вона, згадавши про моє існування,
писала мені листи про життя і погоду.
Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки,
лише б бути ближче до її ніжності й люті
і слухати її постійні байки
про те, з ким вона спить і кого вона любить.
Я вигадаю нові літери та розділові знаки,
я вб’ю всіх старих поетів, які ще щось пишуть,
щоби вона забувала про те, що могла знати,
щоби вона дивилася в темряву й слухала тишу.
F DmНебо за її вікнами буде холодне й зелене.
F DmДощ буде заливати пам’ять її невичерпну.
G7Хай забуває про все.
G#7Навіть про мене.
Am G FЛише про мене хай забуває в останню чергу.
Програш:
Струна:3(G)
[--9---10-9---12-10-9-7-5---7-4---5--4]
Видео
Добавить видео
