Отключить рекламуВступ x2: Am x4
F x2 Dm E(куплети такі ж як вступ)
AmГлибока ніч стояла над нами,
І зорі світили нам із піднебесся...
І ось саме цієї глибокої ночі
Ми вибирались із Бундесу.
FІ коли така ніч і нікого навколо,
І по радіо всі говорять лише польською мовою,
DmНа крайняк — німецькою,
E AmЗавжди згадуєш усіх рідних і близьких...
Ось і я згадував собі,
Згадував, і не міг згадати.
Як же так, думав, все життя — як оце польське радіо:
FЖодної тобі поваги до православних,
Демократія, думав я,
DmМахав я таку демократію!..
EЩо приховувала ця ніч?
AmЗ чого все почалось?
Партнери в Берліні,
Стрілки під російською синагогою,
Нормальний курс,
Гарантія на півроку з правом продовження.
FІ оця ось жінка, ці ночі, повні вогню,
DmГотель, в якому вона працювала,
EmІ я шепотів їй —
Приспів:
Am FНе плач, моє серце, не плач,
C GНе муч душу свою картонну,
Am FМи з тобою побачимось
C GЗ того боку кордону,
Am FЗ того боку життя,
C GЗ того боку державної митниці!..
Am FМи з тобою зустрінемось
C GДе-не-будь в районі Вінниці!..
Am FЯ люблю цю країну
C GНавіть без кокаїну,
Am FНебо це березневе,
C GБез тебе, серце, без тебе...
Am FКину все, що виніс,
C GПерепродам свій бізнес,
Am FВийду на берег Дунаю -
C GТам і сконаю!..
Am F C G x4
І ось ми разом вибирались із Бундесу,
З її документами і моїми боргами,
Наче Марія і Йосип на двох віслюках,
Купуючи на заправках лише найнеобхідніше —
Консерви і презервативи.
Вже десь під Варшавою, коли і консерви не лізли,
І радіо глохло від утоми,
Я почав засинати, піднімаючись у піднебесся.
Саме тоді на трасі з'явився мотель.
Вона його помітила першою.
Першою вона до нього і увійшла.
Натаха, просив я її, тільки не радіо,
Лише пару годин, Натаха,
Дай охолонути своєму силікону,
Вимкни це радіо "Марія",
Що ти хочеш почути?
Які новини можуть бути у католиків?
В них немає новин з часу
Останнього хрестового походу.
Дай відпочити своєму серцю, шепотів я,
Дістаючи свої пилки і ножиці,
Дай йому відпочити...
Приспів.
За дві години, прокинувшись,
Витягнув її з душу і переніс до машини.
Ну, думаю, справді —
Не ховати ж її до багажника,
Тупо якось: кохану жінку совати в багажник,
Хай уже сидить поруч зі мною,
Доїду до Мостиська — поховаю по-людськи.
І вже на самому кордоні, не знаю,
Що зі мною трапилось,
Ранок був холодний і свіжий,
І я на якусь мить відійшов собі відлити.
І саме тоді вони й випасли наш мерседес —
Троє берлінських знайомих, ішли по сліду,
Винюхували нас серед темних доріг,
Тепер стояли біля машини і говорили —
Тихо, говорили один до одного,
Тьолка спить, він десь поруч,
Тихо, не розбудіть тьолку,
Не розбудіть тьолку...
Що такий смурний, братішка, —
Запитав український таксист,
Вже на виїзді з Мостиська, —
Що за діла? А що я міг йому сказати?
Я ніби пілот Люфтваффе,
Так ніби юнкерс мій підбили,
А сам я встиг вистрибнути.
Мені б тішитись, а я стою посеред лісу,
І лише повторюю: бляха, ну звідки тут
Стільки білоруських партизанів?
Ну що, далі водій почав співати,
Ясна річ — бандитські пісні,
Такі поморочені, що їх
Жодними словами не перекажеш,
Але, якщо переказати своїми словами,
То вийде десь приблизно отак,
Як у нас зараз виходить:
Приспів.
Все еще ищешь правильные аккорды?
Посмотри другой доступный вариант этой песни.
Посмотри другой доступный вариант этой песни.
Видео
Добавить видео
