AmВ її очах я потонув.
GВ її очах я майже все своє, що знав, забув.
Забув, як жити треба,
Забув, як бачить небо,
Забув я все, що знав до цього...
DmТа все не так, та все не так сумно —
Я знаю, все, що сталось, буде знову так відчутно.
EНемов би долю свою відкривши — чути:
Я хочу бачити її, хочу чути...
AmВідчути подих її легкий, палкий,
GВідчути, як на спину падає волосся її,
Відчути всі ознаки її тіла,
Відчути, як її парфуми мною заволоділи...
DmЦе все не так, це все не так сумно,
Бо хочу бути з нею — в порівнянні ніби струни.
EІ, мабуть, я не завжди буду таким, як всім треба, —
Та буду я писати пісні про кохання для тебе.
AmІ, може, я не поет, та я би написав усе,
GЩо лежить у скронях моїх.
DmЧекає на мить,
Чекає скоріш —
EТого могутнього, простого і неземного...
AmТому я не поет, та знай ти: стану я
GТаким, як бачить світ, таким, як знаю я,
DmТаким, як хоче вона — не знає ніхто,
EАби лише торкнутись до її подиху...
AmЗавжди готовий захищати і бути я поруч —
Це не тягар, а мій заряд і шлях проходження.
GА її усмішка — це кубок за усі зусилля,
Вона для мене — світло, а не тінь чи просто тління.
DmЯ пам’ятаю дні і ночі, кожні всі деталі,
І розділю я радість, витрачу резерв на славу.
EМоє життя для неї — це прощення просто неба,
Готовий стати і стояти для неї — так треба.
AmІ буду я завжди терпіти її всі проблеми,
Нехай над нею буде завжди так кипіти небо.
GІ все пробачу, якщо буде щось не так, як треба, —
Аби лиш бачити щоденно, знати все про неї.
DmЇї загадки всі про мене я вмить розгадаю,
Нехай говорить, що не знає — та я усе знаю.
EВона про мене перед сном складає всі поеми,
А я не можу написати вірш такий, як їй треба.
AmІ, може, я не поет, та я би написав усе,
GЩо лежить у скронях моїх.
DmЧекає на мить,
Чекає скоріш —
EТого могутнього, простого і неземного...
AmТому я не поет, та знай ти: стану я
GТаким, як бачить світ, таким, як знаю я,
DmТаким, як хоче вона — не знає ніхто,
EАби лише торкнутись до її подиху...
AmІ, може, я не поет, та знай ти: стану я
GТаким, як бачить світ, таким, як знаю я,
DmТаким, як хоче вона — не знає ніхто,
EАби лише торкнутись до її подиху...
AmІ, може, я не поет, та знай ти: стану я
GТаким, як бачить світ, таким, як знаю я,
DmТаким, як хоче вона — не знає ніхто,
EАби лише торкнутись до її подиху...
Video
Video hinzufügen